змучення

ЗМУ́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. зму́чити і стан за знач. зму́читися.

Свою мимовільну дрож і тривогу він складав [перекладав] на змучення і ослаблення тіла і, перемагаючи самого себе, кинувся на дідове ліжко, щоб трохи пропочити [перепочити] (І. Франко);

Коні наші падали від змучення (із журн.);

Дівчинка плакала сильно й заснула від змучення (з газ.).