знасилувати

ЗНАСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, розм., рідко.

1. що. Док. до наси́лувати 1; примусити чинити проти своєї волі.

– Він жадає не трохи, а всього, жадає, щоби я жертвувала свої переконання і знасилувала совість. А цього я зробити не можу... (Б. Лепкий);

– Не хочу я бути батьком чиїхсь там дітей! На що вони мені? З якої речі? Мене питали? Мене обдурили, підсунули їх, знасилували мою батьківську любов... (В. Винниченко).

2. кого. Док. до наси́лувати 2.

Він чув від неї страшну історію про те, як шкільний інспектор її знасилував (Л. Мартович);

– Якщо не відчепишся, я закричу і скажу всім, що ти мене хотів знасилувати (Микита Чернявський).