знелюднення

ЗНЕЛЮ́ДНЕННЯ, я, с.

Дія за знач. знелю́днити і стан за знач. знелю́дніти.

Коли радянсько-німецький фронт почав неухильно відкочуватися на Захід, гітлерівці вдалися до ще одного засобу знелюднення українських земель – примусової евакуації населення з територій, які залишали (з наук. літ.);

Знелюднення села було лише найнаочнішим виявом загальної екологічної катастрофи, яку тягла за собою урбанізація (з навч. літ.);

Село – колиска українства. Його знелюднення загрожує втратою національної ідентичності (з газ.);

Миродайне усамітнення у В. Свідзинського – це інтуїтивне протистояння “відчуженню” людини, знелюдненню її, спроба повернути її природну універсальність і цілісність (з навч. літ.).