знечещений

ЗНЕЧЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до знече́стити.

Не оден шляхетський дом [дім] споневірений, знечещений, скривавлений власними підданими під титулом козацьким (М. Грушевський);

Герої поем-образків І. Франка – люди з гущі народу, з трудових низів. Це – наймичка Матрона (“Матрона-комірниця”), яка змалечку тяжко робила на багатія, а потім була знечещена хазяїном і вигнана з малим дитям на вулицю (з наук. літ.);

// знече́щено, безос. пред.

Здогадалася стара – вже кінець настав. На старість побачила: знечещено їхню хату, хату-святиню, де ікони споконвіку осяювали хліб на столі (В. Барка).