зовнішньоособистісний

ЗОВНІШНЬООСОБИ́СТІСНИЙ, а, е.

Який характеризує стосунки особистості з навколишнім світом.

Саме cформованість адекватної самооцінки є однією з найважливіших суб'єктивних умов здатності людини до подолання внутрішньоособистісних конфліктів та запобігання виникненню конфліктів зовнішньоособистісних (з наук. літ.).