зоддалеки

ЗОДДАЛЕКИ́, присл., розм.

Те саме, що зоддалі́к.

– Дівчат моїх там не зустрічала? .. – Бачила: перегній накладають .. – Це ти з ними і посваритися встигла? – Ні, я їх зоддалеки, з дому бачила (О. Гончар);

Вона боїться зустрічей, а зоддалеки побачивши людську постать, ховається чи в бугилі, чи за деревами, терпляче перечікуючи (Є. Гуцало);

“Уд-уд, уд-уд” – я нарешті впізнала голос одуда, якого чула дуже часто, а бачила, може, раз – і то зоддалеки, таким обережним удався цей смугастий птах (В. Шкляр);

Почула [Мілена] зоддалеки, мов крізь товщу води, долинаючий телефонний дзвінок і піднесла слухавку (О. Забужко).