золоточолий

ЗОЛОТОЧО́ЛИЙ, а, е, поет.

Який має обрамлення золотистого кольору.

Соняхи вже цвіли, ціле море їх, золоточолих, розлилося степами, звернутих лицем до свого небесного взірця (О. Гончар);

Та ми з боліт і чорториїв Зіперлися об горній Київ. Віків золоточолий вияв (І. Драч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me