1. Словник української мови у 20 томах

зривник

ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм., рідко.

Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось.

– Це я, виходить, зривник! Коли б усі так уболівали за роботу, у зерні по коліна ходили б... (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зривник — зри́вник іменник чоловічого роду, істота той, хто зриває якусь справу розм. Орфографічний словник української мови
  2. зривник — -а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зривник — ЗРИ́ВНИК, а, ч., розм. Той, хто зриває якусь справу, роботу, заважає здійсненню або функціонуванню чогось. Спекулянт, мародер торгівлі, зривник монополії — ось наш головний «внутрішній» ворог, ворог економічних заходів Радянської влади (Ленін, 32, 1951, 301). Словник української мови в 11 томах