зсутенілий

ЗСУТЕНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до зсутені́ти.

На місці свого проводиря Гай побачив темного велета – неймовірний силует на фоні раптом зсутенілого неба (В. Владко);

* Образно. Ще досить простору між сосон зсутенілих і тиші гострої, щоб зранить сонне тіло (П. Мовчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me