зуболікування

ЗУБОЛІКУВА́ННЯ, я, с.

Лікування зубів.

Швидкому розвиткові зуболікування, як і лікуванню щелепно-лицевих захворювань, наприкінці XIX ст. сприяло поєднання підготовки дантистів з вищою медичною освітою (з наук. літ.);

Наукове опрацювання питань зуболікування почалося з XVIII ст., а перші зуболікарські школи були засновані в першій половині XIX ст. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зуболікування — -я, с. Лікування зубів. Великий тлумачний словник сучасної мови