1. Словник української мови у 20 томах

зчудувати

ЗЧУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш,

кого, чим і без дод. Док. до чудува́ти 1; здивувати.

– Може, й бачу я примари, панно Маню... Але часом мені так хочеться взяти вас і вашого брата під свою мужицьку опіку перед нею [Наталею], що це б, може, вас і зчудувало (О. Кобилянська);

В одній залі .. знайшов я образ дикого коня в шаленім розгоні серед краєвиду, який зчудував мене своєю вірністю з місцем по лівім боці замку (М. Яцків);

// безос.

То було грецьке здоровлення: “Хайре!” (“Радуйся!”). Се мовив чоловік, проходячи мимо .. Мене зчудувало, що скіфський вой [воїн] рече по-грецькому (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зчудувати — зчудува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зчудувати — ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док. Словник синонімів української мови