зізнавати

ЗІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ЗІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал.

Те саме, що зізнава́тися 1, 2.

Кочубеєві писарі зізнають, що вони тільки чисто й вірно переписували те, що їм давав їх пан і повелитель Василь Леонтійович Кочубей (Б. Лепкий);

Парох зізнавав, що до церкви ходить мало людей, бо вона може вмістити в собі заледве третину парафіян (із журн.);

А тим часом тутешній пан будівничий – ось він, придивіться йому! – під присягою зізнав, що вона грозить заваленням (І. Франко);

На то ставши, Параска Демиха, в літах подейшлих [немолодих], зізнала: – Єдну душу Богу ховаю (Л. Костенко).