зіпрівати

ЗІПРІВА́ТИ, рідко ЗОПРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІПРІ́ТИ, рідко ЗОПРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. тільки 3 ос. Те саме, що прі́ти 1.

Вологи в землі було цілком достатньо, але не зопрів жоден листочок, жодна соломинка, жоден корінець (М. Дашкієв);

Вона висипала її [пшеницю] у полив'яну макітру, накрила великою чавунною сковородою і закопала. Ні миші чи пацюки не доберуться, ні волога не потрапить, значить, не зіпріє (Є. Доломан).

2. тільки док., розм. Док. до прі́ти 2; дуже спітніти.

Надворі був добрячий мороз, а я, дарма що був у самій тільки сорочці, без пальта, аж зіпрів (Б. Антоненко-Давидович);

Три перші косарі йшли дружно і невтомно, а Федот розучився володіти косою – відстав, зіпрів, сорочку хоч вижми (Григорій Тютюнник);

Навіть на шкільні дискотеки мені не вільно було ходити, тому що я могла зіпріти і застудитися (Любко Дереш).