ик

ИК, виг.

Звук, що утворюється під час гикання, як наслідок відрижки.

– Гарна молодиця, – прохрипів якийсь п'яний поруч з Галею. – Така обніме – потім весь вік снитиметься. Ик! (О. Бердник);

– Чого тобі, Іване? – спитала мама Панаска. – Ик, чого тобі? Коли на маму нападала гикавка, Іван то добре знав: пити їй більше не можна, і пора йти додому (В. Лис).