кавкання
КА́ВКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ка́вкати і звуки, утворювані цією дією.
I те кавкання галки виразно рознеслося понад домами серед мертвої тишi (І. Нечуй-Левицький);
І Віорелія лиш слину ковтала, смішно витягуючи шию .. Голосне кавкання Віорелії і це її куряче шарпання шиєю дратували Жоржетту (Г. Тарасюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавкання — -я, с. Дія за знач. кавкати. Великий тлумачний словник сучасної мови