кажанячий

КАЖАНЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до кажа́н.

Вона опинилася раптом віч-на-віч з місяцем, із сухим шелестом кажанячих крил і з тужливими та розпачливими гуками пугача (Валерій Шевчук).

2. Такий, як у кажана.

Лебеді з кажанячими головами почергово підлітали, щоби дзьобнути його в лице. А він навіть не кричав (С. Процюк);

Коли дівча відірвало очі від бетону й пропекло мене поглядом, серце закріпло з переляку. Я впізнав її кажанячі очі (Любко Дереш).