калам
КАЛА́М, а, ч.
Загострена очеретина, якою писали в мусульманських країнах.
Вхопила [Роксолана] калам, дописала внизу: “Я хотіла сховатися від сонця в затінку золотої хмари, але холодний вітер відігнав хмару” (П. Загребельний);
Тільки занурював калам у чорнило – починався банкет моєї душі (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me