каменемет

КАМЕНЕМЕ́Т, а, ч., заст.

Артилерійське знаряддя, що стріляло кам'яними ядрами, камінням і т. ін. на малі відстані.

На поч. XIX ст. каменемети були остаточно витіснені гладкоствольними мортирами з гранатною картеччю (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me