каменемет
КАМЕНЕМЕ́Т, а, ч., заст.
Артилерійське знаряддя, що стріляло кам'яними ядрами, камінням і т. ін. на малі відстані.
На поч. XIX ст. каменемети були остаточно витіснені гладкоствольними мортирами з гранатною картеччю (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me