кандиба
КАНДИ́БА, и, ж., розм.
Худий, виснажений кінь; шкапа.
– Бачили, яку кандибу Криженко купив на ярмарку? .. Така, що так їй кістки й повилазили (Сл. Б. Грінченка);
Обсіли [пасажири] бричку так густо, щоб між них та їхні в'юки не встромив навіть голки, стара .. й сухоребра, як її власник, кандиба зігнулася в чотири погибелі (Б.-І. Антонич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кандиба — Канди́ба прізвище Орфографічний словник української мови
- кандиба — див. кінь Словник синонімів Вусика
- кандиба — -и, ж. Слабка конячина, шкапа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кандиба — канди́ба знев. 1. худа жінка (ст) 2. зла, сварлива жінка (ст)|| = гадра Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кандиба — Канди́ба, -би ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка