кантувач

КАНТУВА́Ч, а́, ч.

Механізм для перевертання (кантування) заготівок, деталей, виробів при їх виготовленні, транспортуванні або упаковуванні.

Кантувач застосовують у ковальсько-штампувальних, ливарних та інших цехах, у складах на навантажувально-розвантажувальних роботах і т. ін. (з наук.-попул. літ.);

До найпоширеніших у машинобудуванні належать кантувачі, основною частиною яких є поворотна головка, укріплена на станині (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кантувач — кантува́ч іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
  2. кантувач — -а, ч. Пристрій, яким перевертають заготовки, деталі або вироби навколо похилої осі. Великий тлумачний словник сучасної мови