капричіо
КАПРИ́ЧІО, КАПРИ́ЧО, невідм., с.
Музична п'єса вільної віртуозної форми, перев. з використанням мелодій народних пісень.
П'єси для окремих інструментів, насичені несподіванками та мелодичними зворотами, називають капричіо, або капричо (з наук.-попул. літ.);
Ян Свеелінк, нідерландський композитор, органіст, – автор великої кількості органних творів – ричеркарів, фантазій, капричіо, токат (з навч. літ.);
* Образно. Відбриніли солов'їні арфи, ніжні флейти іволг, життєрадісні капричіо жайворонків (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me