кар
КАР², а, ч.
Те саме, що автока́р.
Кари застосовують для перевезення вантажів у портах, на промислових підприємствах та залізничних станціях (із журн.);
// розм. Про автомобіль.
Кар на сонячних батареях.
КАР³, а, ч.
Чашоподібна заглибина біля вершини гори, що утворюється під дією морозного вивітрювання.
Високогірні льодовикові кари – це осередки, де за відповідних метеорологічних умов зароджуються лавини (з наук.-попул. літ.);
Дно карів завалене уламками гірських порід, а сніг у них тримається навіть до середини літа (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кар — кар вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кар — I -а, ч. Чашоподібне заглиблення у привершинній частині гір, яке утворюється під впливом льодовиків та сніжників. II кар-кар, виг. Звуконаслідування, що означає крик ворони. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Кар — А, ч. Римський імператор, 282-283 pp. н.е., підкорив Месопотамію, за переказами вбитий блискавкою у таборі на березі Тигру. І снився Кар — зажурений такий, немов отетерілий од докуки, допоки мати заламає руки, наш гріх, відпустить Бог усеблагий. (П-2:128). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кар — (нім. Kar) чашоподібна заглибина біля вершини гори, що утворюється під впливом морозного вивітрювання. Словник іншомовних слів Мельничука
- кар — Цирк льодовиковий. Універсальний словник-енциклопедія
- кар — КАР, КАР-КА́Р, виг. Звуконаслідування, що означає крик ворони. Ворона сидить на дубі. І каркає, каркає: — Кар!.. (Нех., Ми живемо.., 1960, 44). Словник української мови в 11 томах