кардинг

КА́РДИНГ, у, ч.

Різновид шахрайства, при якому проводяться операції з використання банківської картки або її реквізитів, не ініційовані або не підтверджені її власником.

Методами кардингу є отримання реквізитів платіжних карт шляхом зламування серверів інтернет-магазинів, платіжних і розрахункових систем, а також персональних комп'ютерів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me