1. Словник української мови у 20 томах

картонка

КАРТО́НКА, и, ж.

1. Коробка з картону.

[Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати... (Розкриває картонку) (С. Голованівський);

Дикий, нічого не кажучи, витяг із сумки продовгасту картонку, а з неї – чотири довгі патички. Бенгальські вогні (Любко Дереш).

2. розм. Шматок картону.

Шофер долив води в машину, перевірив, чи щільно прилягає капот, поправив картонку, що затуляла радіатор і давала змогу двигунові нагрітися (М. Циба);

Ти заходиш слідом і опиняєшся в невеликій кімнаті, перегородженій навпіл прилавком, на якому зігнута удвоє картонка повідомляє написом, зробленим від руки, що це “комерційний відділ” (О. Ірванець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картонка — карто́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. картонка — -и, ж., розм. Коробка з картону для легких речей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. картонка — КАРТО́НКА, и, ж. Коробка з картону для легких речей. [Аліна:] То я вам привезла свою вінчальну сукню показати… (Розкриває картонку) (Голов., Драми, 1958, 9). Словник української мови в 11 томах