касир

КАСИ́Р, а, ч.

Той, хто відає касою (у 2, 3 знач.), приймає та видає гроші, продає квитки тощо.

Писар закликав до себе в гості двох чоловік [чоловіків], що були колись волосними старшинами, закликав волосного касира, десяцького (І. Нечуй-Левицький);

Розгорнув [Турбай] списки, відкрив ящик з грішми й звернувся до людей: – Прошу підходити, товариші. Касиром сьогодні буду я (М. Руденко);

Таксист зробив жест касира гонорарного відділу, але Сідалковський відповів йому жестом людини, яка тільки прибула у відрядження (О. Чорногуз);

Горбань теж зрадів, сказав, що працює тепер касиром в ігрових автоматах (С. Жадан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

касир — каси́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
касир — Скарбник, завідувач каси. Словник синонімів Караванського
касир — -а, ч. Той, хто завідує касою (у 2, 3 знач.), приймає та видає гроші, продає квитки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
касир — Скарбник, див. трезюр Словник чужослів Павло Штепа
касир — (англ. саshier) службова особа, що безпосередньо виконує касові операції. При прийомі на роботу підприємство, організація, установа укладає з ним угоду про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. К. не має права делегувати виконання дорученої йому роботи іншим особам. Економічний словник
касир — Каси́р, -ра; -си́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
касир — КАСИ́Р, а, ч. Той, хто завідує касою (у 2, 3 знач.), приймає та видає гроші, продає квитки тощо. Писар закликав до себе в гості двох чоловік, що були колись волосними старшинами, закликав волосного касира, десяцького (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах