касоги

КАСО́ГИ, ів, мн. (одн. касо́г, а, ч.), іст.

Давня назва одного з адигейських племен, що жило коло південних приток Кубані; з часів середньовіччя відомі як черкеси.

В передгір'ї між Кавказом і Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь Святослав (С. Скляренко);

Як тільки Ярослав кинувся на втихомирення Новгорода, Мстислав, зібравши свою дружину, взявши за союзників нещадно до того приборканих ним касогів і хозарів, вийшов з Тмутаракані (П. Загребельний);

Не мирилися з ногайцями нащадки касогів – племена волелюбних черкесів (Д. Білий);

На Північному Кавказі Святослав підкорив племена ясів (осетинів) і касогів (черкесів) (з навч. літ.).