каталожний
КАТАЛО́ЖНИЙ, а, е.
Прикм. до катало́г; каталоговий.
На стіл випало дві каталожні картки з надрукованою на них анотацією (О. Шугай);
Валько розпорядився, щоб комп'ютер заносив в окремий список зорi без каталожних номерiв (О. Авраменко, В. Авраменко);
Основними елементами бібліографії в символах бібліотекарі вважають книгу – як джерело інформації, ключ – як інструмент, що відкриває скарбницю знань, каталожну карту – як традиційний носій інформації, комп'ютер – як новий крок у пошуку інформації (з наук.-попул. літ.);
// Признач. для каталогу.
Чернишов довго сидів в його робочому кабінеті, заваленому паперами, товстими зошитами, картотеками і каталожними ящичками (З. Тулуб);
Стінки каталожної шафи та шухляди знепилюють патрубною або щільовою насадкою пилососа, каталожні картки – круглою щіткою (з мови документів);
// у знач. ім. катало́жна, ної, ж. Приміщення, в якому зберігаються каталоги.
У каталожній за периметром розташовані картотечні шафи (із журн.).
Значення в інших словниках
- каталожний — ката́ло́жний прикметник катало́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- каталожний — -а, -е. Прикм. до каталог. Каталожна картка. || Признач. для каталога. || у знач. ім. каталожна, -ної, ж. Приміщення (кімната), де зберігаються каталоги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каталожний — (-а, -е) мол.; схвальн. Гарний, якісний. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
- каталожний — Катало́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каталожний — КАТА́ЛО́ЖНИЙ, а, е. Прикм. до ката́ло́г. Каталожна картка; // Признач. для каталога. Чернишов довго сидів в його робочому кабінеті, заваленому паперами, товстими зошитами, картотеками і каталожними ящичками (Тулуб, В степу.., 1964, 233); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах