кахлі

КА́ХЛІ, ів, мн. (одн. ка́хель, хля, ч.; ка́хля, і, ж.).

Керамічні плитки для личкування печей, стін будівель і т. ін.

Піч була з зелених водолазьких кахлів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Піч і стіни до половини викладені бездоганною, сніжно-білою кахлею (Ірина Вільде);

Його будка тулилася в темному і вузькому закутку, викладеному кахлем (Б. Харчук);

Зелений кінь з надтріснутої кахлі копитом вдарив, заіржав і зник. Мій джура спить (Л. Костенко);

У Києві в XVII ст. переважали ліпні кахлі, политі зеленою або коричневою поливою (з наук. літ.).