1. Словник української мови у 20 томах

каштанчик

КАШТА́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до кашта́н.

Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (В. Речмедін);

Максим Тадейович нахиляється, щоб підняти з землі жовто-коричневий каштанчик, що тільки-но вибрався на білий світ з свого зеленого панцира (Ю. Мартич);

На траву падають крихітні зелені каштанчики (С. Андрухович);

* У порівн. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. В його круглих, випнутих, мов два каштанчики, очах і повага, і прохання до старости (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каштанчик — кашта́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. каштанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до каштан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каштанчик — КАШТА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кашта́н. Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (Речм., Твій побратим, 1962, 59); *У порівн. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. Словник української мови в 11 томах
  4. каштанчик — Каштанчик, -ка м. раст. Dianthus barbatus. ЗЮЗО. І. 121. Словник української мови Грінченка