квантор

КВА́НТОР, а, ч.

1. лог. Загальна назва для логічних операцій, що обмежують ділянку істинності якого-небудь предиката і створюють висловлення.

Розрізняють квантор загальності та квантор існування (з наук. літ.);

Повсюдно вживаються два квантори: універсальний та екзистенціальний (із журн.).

2. лінгв. Слово, яке своїм значенням дає кількісну характеристику предметам, діям, властивостям і т. ін. (напр., кілька, дехто).

Квантори можуть приймати значення “багато”, “мало”, “декілька”, їм дається конкретна інтерпретація (з навч. літ.);

Крім номенів, які позначають об'єкти та предикати, існують номени, що позначають квантори у сентенціях та їхніх значеннях (із журн.).