квантувач
КВАНТУВА́Ч, а́, ч.
Пристрій, признач. для квантування.
Квантувач перетворює аналоговий сигнал на імпульсний у кожен тактовий момент часу (з навч. літ.);
Завод планує цьогоріч увести в дію квантувач резервуарів, дробильно-струмний апарат та обладнання для автоматичного зварювання (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me