квантувач

КВАНТУВА́Ч, а́, ч.

Пристрій, признач. для квантування.

Квантувач перетворює аналоговий сигнал на імпульсний у кожен тактовий момент часу (з навч. літ.);

Завод планує цьогоріч увести в дію квантувач резервуарів, дробильно-струмний апарат та обладнання для автоматичного зварювання (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me