квартал

КВАРТА́Л, у, ч.

1. Четверта частина року (три місяці).

Йому було незбагненно, як може хлопець, котрий має ось-ось захистити дисертацію, котрому в першому кварталі наступного року обіцяли дати квартиру, котрий має роботу по серцю, покинути все й піти в світ (Ю. Мушкетик);

Вони [дні] надходили iнколи щомiсяця, iнколи раз на квартал, а бувало, що й цiлий рiк не прилiтала до мене маленька пташка-малинiвка, не сiдала на мольберт (Р. Федорів);

Наростання темпів виробництва іде з місяця в місяць, з кварталу в квартал (з газ.);

// Четверта частина певного періоду.

– Я полагодив .. графу камін, “еврику” та старовинний дзиґар, випущений у четвертому кварталі XVI століття (А. Крижанівський).

2. Частина міста, обмежена вулицями.

Настя звернула з широкої вулиці, пройшла ще кварталів зо три, потім одчинила хвірточку (Леся Українка);

Парк розпочинався за кілька кварталів від п'ятиповерхової хрущовки, в якій тоді мешкала ваша родина (О. Ірванець);

// Певна частина міста, мікрорайон, що має свої особливості.

В Парижі, в Латинському кварталі, вона .. забігала з візитами до знайомих студентів (І. Нечуй-Левицький);

Росте число аматорських гуртків в робітничих кварталах і по селах (В. Еллан-Блакитний);

// перен. Про населення такої частини міста.

Її голосні зойки збудили цілий квартал (Ю. Яновський).

3. спец. Ділянка поля, лісу тощо (звичайно прямокутна), чим-небудь засаджена або засіяна.

Ділянку, призначену під ягідник, розбивають на квартали (з наук. літ.);

У 27 кварталі [лісництва] вже розмаркірована площа (М. Рудь).

4. іст. У царській Росії – нижча міська адміністративно-поліцейська одиниця, що входить до поліцейської дільниці.

Квартал складався з декількох вулиць, що межували з поліцейською дільницею на чолі з квартальним наглядачем (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

квартал

Значення в інших словниках