квацьонути
КВАЦЬОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Однокр. до ква́цяти 1.
Кинув [Шугайло] олівець, схопив пензля і жирно квацьонув просто посеред картини (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me