1. Словник української мови у 20 томах

келих

КЕ́ЛИХ, рідше КЕ́ЛЕХ, а, ч.

1. Посуд для пиття вина; бокал (у 1 знач.).

Стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (О. Стороженко);

Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином.., келехи міцного литовського меду (З. Тулуб);

Темним бордо переливалося в келихах чудове густе вино, і легкий хміль блудив кров'ю (Г. Тарасюк);

Допивши останні краплі кисло-солодкого трунку, я поставив келих на стіл (О. Шугай);

* Образно. Зорі .. В келих лілії великий Променисті хвилі ллють (Леся Українка).

2. Порція вина в такому посуді, пиття якої часто супроводжується тостом.

– А тепер можна й тост придумати, – сказала Аглая після другого келиха (М. Хвильовий);

Ось ти йдеш по Рамблі, дивишся на живі статуї, сідаєш у кафе, випиваєш 5–6 келихів вина – у Барселоні це роблять навіть непитущі люди (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. келих — (посудина для пиття напоїв) чара, пугар. Словник синонімів Полюги
  2. келих — ке́лих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. келих — Чара, бокал, г. пугар; (без ніжки) чаша. Словник синонімів Караванського
  4. келих — Бокал, келех, келешок, келишок, красовуля, кубок, кухоль, кухлик, кухличок, чара Словник синонімів Вусика
  5. келих — [келиех] -ха, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  6. келих — рідше келех, -а, ч. Посуд для пиття вина; кубок, бокал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. келих — Посуд для пиття, що складається з чаші й підставки, виконаний з благородних металів і шляхетного каміння, скла, керамічних глин; зазвичай багато оздоблений. Універсальний словник-енциклопедія
  8. келих — БОКА́Л (кришталевий, скляний посуд на ніжці або розширений догори для пиття вина); ФУЖЕ́Р (на високій ніжці, звичайно для шипучих вин та прохолодних напоїв). З усіх боків почулись вигуки схвалення, цокання чарок, бокалів (Л. Словник синонімів української мови
  9. келих — КЕ́ЛИХ, рідше КЕ́ЛЕХ, а, ч. Посуд для пиття вина; кубок, бокал. Стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Стор. Словник української мови в 11 томах