кидьма
КИДЬМА́, присл.
Те саме, що кидко́м.
Кидьма кинувши сумочку чоловікові, вона нахилилась над збитим (О. Гончар);
// у знач. пред.
В хаті все кидьма. Досі і в печі погасло! (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me