китайчатий

КИТАЙЧА́ТИЙ, рідко КИТА́ЙЧАСТИЙ, а, е.

Те саме, що кита́йковий.

Іде писар повагом. Ще молодий, шапка набакир, у китайчастій черкесці (Марко Вовчок);

Підперезані всі [полковники] були .. китайчатими поясами з злототканими кінцями (А. Кащенко);

Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М. Коцюбинський);

Схуд [Калнишевський] і зсохся від старості, був весь сивий, а вбраний по-козацьки в синій жупан китайчатий, з двома рядами ґудзиків (М. Грушевський);

Підійшов Тимко – високий, гарний парубок у китайчатім жупані (Ю. Мушкетик);

Піде, бува, Солоха у свято до церкви, в яскраву плахту з китайчатою запаскою вбравшися (М. Рильський, пер. з тв. М. Гоголя).