кихкотіння
КИХКОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. кихкоті́ти.
Блуд Асмусович підтримав дядьків смішок – навіть спробував закихкотіти, як у давніші часи. Блудове кихкотіння здавалося несправжнім і наганяло сумні думки (І. Білик);
Андрій здригнувся від моторошного кихкотіння надворі (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me