клаптичок

КЛА́ПТИЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до кла́птик.

Тепер я був зовсім самотнім і часто й подовгу розглядав проти сонця клаптичок моєї кінострічки (Л. Смілянський);

Я порвав листа на дрібненькі-дрібненькі клаптички і, їдучи, потроху викинув по дорозі (В. Нестайко);

Я почував, що ті усі наші .. шляхтичі, що колись .. сиділи на своїх клаптичках землі, як і той давній дідич Свікліцький, – що усі вони теперечки живцем поховані люде [люди] на Україні, поховані великими панами (І. Нечуй-Левицький);

– Я така рада, що маю клаптичок городця і що можу собі посадити квіти (Б. Лепкий).