клуботатися
КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься, КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок.
Те саме, що клубочи́тися.
На протилежному кінці села підіймалися, клубочучись, дві чорні хмари... (М. Старицький);
Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Панас Мирний);
Під ногами в хлопчаків безупинно бігав м'яч та клуботілася пилюка (із журн.);
Мати з тривогою поглядала на годинник, її серце з кожною хвилиною билося швидше, а в голові клуботілися лихі думки (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клуботатися — клубота́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клуботатися — (- дим) клубочитися, клубочіти, клуботати, клуботіти, клубуватися, кублитися, кужелитися, р. валувати. Словник синонімів Караванського
- клуботатися — див. валувати Словник синонімів Вусика
- клуботатися — -очеться і клуботітися, -титься, недок. Те саме, що клубочитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клуботатися — КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- клуботатися — КЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься і КЛУБОТІ́ТИСЯ, ти́ться, недок. Те саме, що клубочи́тися. Густий туман сірими хмарами клуботався попід горою (Мирний, III, 1954, 304). Словник української мови в 11 томах
- клуботатися — Клубота́тися, -чу́ся, -чешся гл. Клубиться. Дим почав клуботатися. Мир. Пов. І. 114. Вже нема, далеко, тілько пил слідом клубочеться. МВ. І. 47. Словник української мови Грінченка