кльон
КЛЬОН, у, ч., заст.
Те саме, що клятьба́ 1; прокляття.
То не огонь паше [пашить], то лице Мотрине; то не іскри сиплються, – то її кльони і прокльони (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кльон — Кльон, -ну м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони. Мир. ХРВ. 34. Словник української мови Грінченка