клітковина

КЛІТКОВИ́НА, и, ж., біол.

1. Органічна речовина, що є основною масою оболонок рослинних клітин; целюлоза.

У білому хлібі немає клітковини, необхідної для створення нормальної мікрофлори кишечника (з наук.-попул. літ.);

Клітковина, або целюлоза, є основним складником оболонок рослинних клітин (з навч. літ.);

Нерозчинна клітковина міститься в овочах, фруктах, бобових і зернових (із журн.).

2. Підшкірна пухка сполучна тканина людини й тварини.

Підшкірна клітковина складається з жирової тканини, яка є “подушкою” для органів, ізолювальним шаром і “складом” поживних речовин та енергії (з наук. літ.);

Нирки розміщені на рівні XI–XII ребра по обидва боки хребта в принирковій клітковині (з навч. літ.);

Ураження шкіри та підшкірної жирової клітковини можуть свідчити про захворювання всього організму (з газ.).