книгодрукування
КНИГОДРУКУВА́ННЯ, я, с.
Друкування книг (у 1 знач.); поліграфія.
Задовго до появи книгодрукування неоціненну роль у розвитку вітчизняної науки, культури й освіти відіграла рукописна книга (з наук.-попул. літ.);
1864 р. у Коломиї було започатковано світське українське книгодрукування (з публіц. літ.);
Від Оксфорда й Саламанки до Кракова й Києва ідеї гуманізму гуртували навколо себе найвизначніших діячів того часу, а завдяки винаходу книгодрукування ці ідеї стрімко поширилися Європою (із журн.);
Визначне місце в історії українського книгодрукування посідає Памво Беринда (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- книгодрукування — книгодрукува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- книгодрукування — -я, с. Комплекс виробничих процесів, метою яких є виготовлення книг, журналів, газет та іншої друкованої продукції шляхом перенесення фарби з друкарської форми на папір; поліграфія. Великий тлумачний словник сучасної мови