ковгани

КОВГАНИ́, і́в, мн. (одн. ковга́н, а́, ч.), діал.

Саморобні ковзани.

Летять з гори санки і ґринджолята, в очах мигтять занесені тини, Тоді у мене не було вже тата, мені зробила мати ковгани (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me