кодеривація

КОДЕРИВА́ЦІЯ, ї, ж, лінгв.

Утворення кількох похідних слів, синхронно співвідносних із одним твірним.

Між собою члени конкретної словотвірної парадигми перебувають у відношеннях кодеривації, тобто вони є семантично рівноправними величинами (з навч. літ.).