колежанка

КОЛЕЖА́НКА, КОЛІЖА́НКА, а, е, розм.

1. Жін. до коле́га.

– Випадок цей якраз підтверджує наші спостереження, – говорив Валерій Іванович, звертаючись до своїх колег та колежанок (О. Гончар);

Вона клопоталася .. і щось оповідала – про роботу і своїх колежанок, які з захопленням зустріли її нову кофтину (Валерій Шевчук).

2. Те саме, що по́друга.

Так складається, що є два квитки, другий був призначений для колежанки (Ю. Винничук);

Коліжанка цієї дівчини, коротко пострижена особа (І. Карпа);

Ганна Іванівна подякувала давній колежанці за турботу, вимкнула зв'язок (Люко Дашвар).