1. Словник української мови у 20 томах

колезький

КОЛЕ́ЗЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до колегії (у 3, 4 знач.).

Колезькі олімпіади з основних навчальних дисциплін щорічно відбуваються у березні-квітні (з газ.).

2. іст. У Росії до 1917 р. – перша частина складних назв деяких цивільних чинів.

– Служи, корись... Заслужив уже колезького реєстратора, а там і до губернського секретаря дослужишся... (І. Пільгук);

Малоросійська колегія давно вже свого депутата призначила – колезького радника Дмитра Наталіна (Р. Іваничук);

– Цареві гроші і хліб збирали колезькі, а не полкові збирачі (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колезький — коле́зький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колезький — -а, -е. У дореволюційній Росії – перша частина складних назв деяких цивільних чинів. Колезький асесор — в Росії 18-19 ст. – цивільний чин 8-го класу. Колезький реєстратор — в Росії – наймолодший цивільний чин 14-го класу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колезький — Коле́зький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. колезький — КОЛЕ́ЗЬКИЙ, а, е. У дореволюційній Росії — перша частина складних назв деяких цивільних чинів. Колезький радник; Колезький реєстратор. Коле́зький асе́сор див. асе́сор. Словник української мови в 11 томах