1. Словник української мови у 20 томах

колоїд

КОЛО́ЇД, у, ч.

Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей і т. ін.), і розчини якої не просочуються крізь тваринні й рослинні перетинки.

Підґрунтям для розділення речовин на колоїди й кристалоїди послужила їх неоднакова поведінка в розчиненому стані (з наук. літ.);

Типова форма колоїдів – форма холодцю, яка легко приймається багатьма складними органічними тілами, такими, як білок, желатин, крохмаль (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоїд — коло́їд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колоїд — У. Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей тощо). Літературне слововживання
  3. колоїд — -у, ч. Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей і т. ін.) і розчини якої не проникають крізь тваринні й рослинні перетинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колоїд — Неоднорідна система, що складається з т.зв. однорідної фази і розпилених у ній частинок такого розміру, щоб поверхневі сили на межі фаз переважали сили інерції (як правило, 1-200 нм);... Універсальний словник-енциклопедія
  5. колоїд — КОЛО́ЇД, у, ч. Речовина, що не кристалізується (білок, крохмаль, клей і т. ін.) і розчини якої не просочуються через тваринні й рослинні перетинки. При наявності увібраного натрію колоїди грунту в дощову погоду дуже набрякають, вбираючи багато води (Наука.., 11, 1956, 24). Словник української мови в 11 томах