кольчужний
КОЛЬЧУ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кольчу́га.
В кольчужні кільця дівчина вплете Свого волосся пасмо золоте (М. Бажан).
2. Який складається з кілець, кільчастий.
Воронець грудьми, прикритими кольчужною сіткою, розштовхував низькорослих коней степовиків, копитами вдавлював у землю тіла поранених чи вибитих із сідла ворожих воїнів (В. Малик);
Ротоблуде, клятволамцю! Хай замовкне твій язик! Твій шолом кольчужний миттю я зімну, немов башлик (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кольчужний — кольчу́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- кольчужний — -а, -е. Прикм. до кольчуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кольчужний — КОЛЬЧУ́ЖНИЙ, а, е. Прикм. до кольчу́га. В кольчужні кільця дівчина вплете Свого волосся пасмо золоте (Бажан, І, 1946, 301). Словник української мови в 11 томах