колі

КО́ЛІ, невідм., ч. і ж.

1. Група порід довгошерстих службових собак з витягнутою мордою, які походять із Шотландії та Північної Англії; шотландська вівчарка.

Руда або чорна шерсть, на грудях і шиї – білий “комірець”, на лапах – білі “шкарпетки”, біла плямка на кінчику хвоста, витончена голова зі шляхетними лініями, високопоставлені вуха, напівстоячі з ледь-ледь загнутими кінчиками, і відкритий, уважний погляд вівчарки – усе це робить колі справді елегантними та аристократичними собаками (із журн.).

2. Собака таких порід.

Коли підійшли ближче, до них, гавкаючи, кинулося понад десятеро собак, – вівчарки, великий датський дог, прудконога колі й кілька дзявкітливих вертких фокстер'єрів (Ю. Покальчук, пер. з тв. Е. Берроуза);

Славні, добротно вгодовані .. сенбернари і колі з сердечною готовністю махають хвостами (О. Забужко);

До школи за своїми малолітніми хазяями ходили і сусідські колі (І. Карпа).