1. Словник української мови у 20 томах

коліматор

КОЛІМА́ТОР, а, ч.

Оптичний пристрій для одержання пучка паралельних променів.

Коліматор застосовують у спектральних і вимірювальних оптичних приладах, у контрольній оптичній апаратурі та ін. (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коліматор — коліма́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коліматор — -а, ч. 1》 В оптиці – пристрій для створення пучка паралельних променів. 2》 Невелика зорова труба, у фокусі якої є хрестоподібно натягнуті нитки або світла точка. 3》 В радіологічних приладах – пристрій, за допомогою якого відділяють певну частину потоку проміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коліматор — коліма́тор (від лат. collineo – націлююся) 1. В оптиці пристрій для створення пучка паралельних променів. 2. Невелика зорова труба, у фокусі якої є хрестоподібно натягнуті нитки або світла точка. 3. В радіологічних приладах пристрій, за допомогою якого відділяють певну частину потоку проміння. Словник іншомовних слів Мельничука